Українські Раста

Кожен скептик відразу скаже: існування Раста в Україні неможливе, бо українцям здебільшого нема сенсу "повертатися" в Африку, українці мають свою реліґію, в такій самій мірі онаціоналізовану, як і Растафарі, а найголовніше українці належать до Білої раси і підпадають під гарячу руку помсти, як і всі решта не-Чорні. В дискусії людина-людина важко заперечувати, проте в ситуації людина-дійсність перемагає остання, бо Раста в Україні вже існують і починають активно поширювати ідеї Звільнення та протистояння Вавілону, що з шаленою швидкістю насувається на Східну Європу. Особливо в цей час, коли ми вийшли з-під важкого колоніяльного гніту Совітської системи, нам важко сприймати вкрай духовно зіпсуту західну цивілізацію, ми найчастіше неготові через недостатнє національне самоусвідомлення протиставити свою сильну народну культуру наскрізь брехливому інтернаціоналізмові США чи утопічним прагненням до об'єднання, що панують зараз в Європі.

Є багато причин, що спонукають нас задуматися над ідеями, котрі пропагує рух Растафарі. Представники Раста зумовили значний поступ в політичному та культурному житті починаючи з Ямайки і закінчуючи Ефіопією. Українці стоять зараз перед тими самими труднощами, що стояли перед Чорною Расою в першій половині 20 століття і, на жаль, не зникають і досі. Серед цих труднощів - проблема національної свідомості, що потерпає від значної кризи, навіть іґнорується, проблема влади та пошуку лідерів, пошуку засад об'єднання політичних сил, проблема культурного розвитку, пошуку нових форм та пропагування власної національної культури в світі, проблема духовної деґрадації молоді й іґнорування владою її потреб. Суперечності між українським варіянтом Християнства (Греко-католицизм і Православ'я) та Растафарі полягають лише в тому, що стосується елементів народної культури, які залишилися з язичницьких часів. Як не дивно, вони в більшості випадків суперечать доктрині Християнства, але співіснують в народній свідомості дуже гармонійно і нероздільно. В Растафарі - це куріння ґанджі, близькість обрядів із стародавніми африканськими віруваннями, подібними до культу Вуду, настрій до збройної боротьби, непокора владі. В українців - незліченна кількість ще язичницьких свят (Купала, колядки, гаївки, Спаса), більша симпатія до бога жіночої статі як чоловічої (поклоніння Матері Божій), обрядові особливості (найяскравіший - готування куті з пшеничної каші, маку та меду на Різдво, щo до прийняття Християнства готувалася на тризну, тобто пир після похорону). Попри прагнення викорінити ці звичаї, народ вперто продовжував традиції своїх предків, що наводить на думку про більшу силу національного начала, яким би воно не було, аніж прагнення до істини. Можна сказати, що віддаленість Растафарі від ідейного ядра Християнства так само далеке, як і Греко-католицизму чи Православ'я. Відтак нема причин заперечувати один реліґійний напрямок як неправильний і визнавати інший, варто розуміти кожен з них і усвідомлювати себе в своїй рідній реліґії.

Так склалося в Україні, що здавна відоме вживання рослин з лікувальною та стимулюючою метою є невизнаним та іґнорованим, навіть забороненим і кримінальним. Проте кожен вдома, маючи простуду чи розлад шлунку, пив настої трав, чаї і робив інгаляції. І те, що знають наші бабусі й дідусі про траволікування, є лише вершинкою величезного айсберга стародавніх знань нашого народу про силу та призначення трав. Беручи до уваги факти з історії України, щоразу більше переконуємося в давності культури куріння в Україні, адже кожному відоме зображення козака з люлькою в роті, проте рідко коли говориться про те, що було в козака в люльці, а курили вони не завжди тютюн. Звичайно, він складав основу сумішів, проте кожна інша суміш мала своє призначення. Козацька звитяга та відсутність страху в бою важко пояснюються патріотизмом та фізичною силою.

З появою Раста в Україні найбільше владу може схвилювати пропаганда ґанджі серед молоді, зберігання, продаж і вживання якої заборонена законом. Чи є ще сенс її пропагувати, якщо і без того кожен другий-третій до двадцяти років життя її пробував чи курить реґулярно? Чи є сенс починати гоніння на Раста, якщо знання про траву поширюється не через них, а через тих, хто заробляє на ній великі гроші? І чи не буде це гоніння простим прикриттям власних інтересів у цій сфері? Зрештою, вплив ґанджі не є страшнішим за горілку, трава не викликає настільки сильної залежності, не спричиняє настільки сильного порушення хімічного балансу організму, як алкоголь. Треба мати на увазі й те, що Раста не пропагують ґанджі, вони пропагують передовсім Мир, Братерство, Взаємодопомогу, Рівні Права всіх народів і рас, Радість та Любов. Вони говорять: "Життя без щастя - смерть за життя"!